Хай буде мир!

   З метою виховання в учнів патріотичних почуттів, гордості за Батьківщину, бажання жити та працювати у мирі, дружбі і злагоді, розвитку таких почуттів людяності, як доброта, милосердя, співчуття - у дитячій бібліотеці проведено годину спілкування "Хай буде мир у нашій рідній Україні!". Захід приурочено до Міжнародного Дня Миру, який увесь світ відзначає 21 вересня.

 

Білозерка. Благовіщенський монастир.

    Нещодавно, в рамках інноваційного проекту "Обласний профіквест "В долонях степу і Дніпра", - найактивніші учасники білозерської квесткоманди "Розумники" Ушенко Надія, Жукова Анастасія, Лихацький Володимир, Борисюк Данило та куратор Царюченко Наталія Володимирівна (вчитель географії Білозерської багатопрофільної гімназії ім. О.Я. Печерського) побували на екскурсії до Благовіщенського монастиря.

Білозерка. Благовіщенський монастир на Херсонщині колись славився на всю Південну Україну, аж до Одеси. У 1856 році Білозерський поміщик Лев Балтазарович Скадовський подарував 280 десятин землі під жіночий благодійний заклад. За словами старожилів він же і запросив до общини в спеціально побудовані келії багатих вдів та дів, котрі внесли солідний вклад в її розбудову. Іншу частину коштів зібрали церковні служителі. Якийсь священик "Вистрига" розіслав у всі кінці України черниць з кружками для збору милостині. Матеріал для будівництва доставляли з кар'єрів, що біля села Чорнобаївка. Для розпису стін всередині церков були запрошені кращі художники України. Так у мальовничому місці, на півострові, береги якого омивають Біле озеро та Безіменне (в народі Безмен), через десять років виросла жіноча община. В її центрі височіла головна церква в ім'я святої Трійці. Нині збереглася лише нижня частина арочних воріт до общини та ще декілька понівечених будівель.

Точна дата заснування монастиря - 1866 р. як громада, а в 1883 р. громада перетворена в монастир. В 1912 р. за проектом архітектора К. І. Квінто зведений новий Троїцький собор у псевдо руському стилі, розписаний за зразком Володимирського собору в Києві. У 1883 році Святий Синод дозволив їй іменуватися монастирем.

Старе містечко общини було оперезане другим кільцем двохметрових монастирських стін з арковими воротами та кутовими вежами. На території монастиря налічувалось 26 будівель культового та господарського призначення. При ньому діяли 4-ох класна школа для дівчаток, лікарня, тут також був притулок для 60 сиріт. На березі Білого озера біля стін монастиря була побудована пристань, до якої швартувалися судна, які заходили сюди з Дніпра.

Проте головною окрасою монастиря, на прощу до якого у великі православні свята сходилися та з’їжджалися прочани не тільки з навколишніх місць, а й з Миколаєва та Одеси став собор Пресвятої Богородиці. Він мав 14 куполів та багате внутрішнє убранство: на стелі зображення Бога-отця з його магічним та втаємниченим ім'ям - Савооха, зверху донизу його стіни були розписані масляними фарбами, амфілади по-золочені. По краях дві великі (в натуральний розмір) копії картин: "Таємня вечеря". Леонардо да Вінчі та "Явлення Ісуса Христа народу" А. Іванова.

Монастир, на чолі якого стояла мати-ігуменя, мав 30 черниць та 135 послушниць, кількість яких з року в рік збільшувалась. У володінні монастиря знаходилося вже 313 десятин землі, значна частина якої була зайнята виноградниками. Мав монастир і фруктовий сад та пасіку. Все це доглядалося дбайливими руками сестер, і забезпечувало їм пристойне життя та благодійну діяльність для сиріт і нужденних.

Собор спіткала сумна доля: у 30-ті роки він був знищений. На монастир чекало повне знищення, а на сестер-черниць - доля святих мучениць. Частину монастиря у 1921 році віддали під дитяче містечко, де була згодом організована колонія на 500 дітей. Іншу мізерну частину залишили черницям. А потім знайшлися люди, котрі у 30-х роках розібрали храм та безліч інших церковних будівель монастиря.

Сьогодні ж Благовіщенський монастир відродився заново – постав із попелу людської пам’яті.  І у жовтні 2010 року відбулося урочисте відкриття Благовіщенського монастиря.   

 

Творча майстерня "І читаю, і малюю".

    Діти,  які  займаються  творчістю,  оригінальні  у  спілкуванні,  іграх,  малюнках, поробках,  здатні  вносити новизну у все.

     Активними помічниками дитини в пізнанні необмеженого світу духовних цінностей, у розвитку художніх і творчих здібностей, підтримці інтересу до читання є бібліотеки для дітей. Вони відіграють важливу роль у формуванні особистості, сприяють всебічному розвитку обдарованих і творчих дітей.

    Бібліотеки для дітей сьогодні створюють дітям комфортні умови для повноцінного інтелектуального спілкування, сприяють поповненню інформаційного багажу, надають творчий простір для проведення їх дозвілля.

     Бібліотека – це те місце, куди діти приходять поспілкуватися, обмінятися думками, почитати, показати свої здібності, проявити свій талант, поділитися цікавими ідеями.

    І заняття у  творчій майстерні "І читаю, і малюю", яка працює у бібліотеці, сприяють розвитку художніх та інтелектуальних здібностей юних читачів. Адже дітки і читають улюблені твори, і відтворюють найрізноманітніші образи у малюнках, авторських поетичних та прозових творах. А ми бажаємо маленьким  читачам творчих успіхів.

    

 

До світла, до книжки, до школи.

 

   От і почався новий 2016-2017 навчальний рік. Наші читачі з задоволенням відвідують бібліотеку, щоб обрати улюблену книжку або виконати творчі шкільні завдання. 

    Тож у бібліотеці на діток чекають цікаві книжково-ілюстративні виставки "До світла, до школи, до книжки", "Для тих, хто хоче все знати", "Бібліотека допоможе у навчанні". Бібліотекарі проводять бесіди-нагадування на тему "Як читати і берегти книжки", "Як добирати книжку", "Компас у книжковому морі", "Книга навчальна та для дозвілля"; організовують цікаву "Зустріч з книгами-Всезнайками" та інші пізнавальні заходи, що заохочують діток до читання.

    

 Презентація виставки "До світла, до школи, до книжки".

 "Бібліотека допоможе у навчанні".

Сторінка школярика "Я люблю читати".

Профіквест. Екскурсія до районного музею.

  Білозерська квесткоманда «Розумники» наприкінці серпня побувала на екскурсії у Білозерському районному музеї ім. Д. Багалія. Дітей привітно зустрів директор музею Волошин Олег Анатолійович і провів для учасників проекту цікаву і пізнавальну екскурсію. Школярі почули розповідь про історію заснування Білозерки, дізнались про засновника та колишніх землевласників нашого селища – Івана Абрамовича Ганнібала, поміщика Безбородко, родину Скадовських. Ознайомили  юних краєзнавців  і з розділами  експозиції музея, у матеріалах якої відтворено історичне минуле та сьогодення рідного краю.

Та найбільш вражаючою була розповідь Олега Анатолійовича про видатну білозерчанку – Ольгу Іванівну Скороходову, якій присвячено окремий розділ.

 

У межах міжнародного проекту «Новий подих культури: спадщина наповнена життям мистецтва» Херсонське обласне відділення Соціологічної асоціації України спільно з Білозерським районним музеєм імені Дмитра Багалія та благодійним фондом імені Поліни Райко вирішили звернутися до спадщини знакового на Херсонщині та в Україні педагога і вченого-дефектолога Ольги Скороходової (1911—1982), уродженки смт Білозерка. Працюючи в Науково-дослідному інституті дефектології, Ольга Іванівна була єдиним у світі сліпоглухим науковим співробітником. За повної відсутності зору та слуху вона створила ряд наукових робіт, які стосуються проблем розвитку, виховання і навчання сліпоглухонімих дітей. У головній праці її життя — книжці «Як я сприймаю й уявляю собі навколишній світ» (1947 р.) науковець не тільки описала світосприйняття сліпоглухої людини, а й подала систему взаємовідносин із людьми з обмеженнями життєдіяльності, в якій усі мають однакове право на загальнолюдські надбання.

Зокрема, в книжці Скороходової йдеться і про музеї, які представляють свої колекції для людей з вадами слуху і зору. Метод Скороходової грунтується на сприйнятті предметів на дотик та нюх. Однак, на думку організаторів проекту «Культура на дотик», цей принцип може бути цікавим для сприйняття мистецьких надбань для будь-кого. Цей підхід створює неповторний світ відчуттів одного органу — дотику, запаху, звуку. Метод Скороходової робить музей не приміщенням, в якому все навколо відчужене від глядача, а творчим майданчиком, дискусійним клубом, вікном в інший світ.

У музеї пропонуються інтерактивні екскурсії, під час яких можна «оглянути» експонати у власних руках, взяти участь у заходах за «мистецьким столом», навчитися писати шрифтом Брайля, працювати з художніми матеріалами наосліп, знайомитися з предметами за допомогою різних органів відчуттів. Крім того, ми хочемо нагадати херсонцям про Ольгу Скороходову. Вона підтримувала тісний контакт із Білозерським районним музеєм, який сьогодні має чимало експонатів, пов’язаних із життям Ольги Іванівни.

    Тож діти навчились писати шрифтом Брайля; спробували на власному прикладі переконатись, як можна вгадати предмет лише «на дотик» та «на нюх»; отримали такі необхідні знання – як спілкуватися з людьми з вадами зору та слуху.

   Ми запрошуємо усіх до Білозерського районного музею. Завдяки інтерактивній експозиції ви дізнаєтесь про історію нашої Білозерки і побуваєте у особливому світі білозерчанки Ольги Скороходової - «Як я сприймаю й уявляю собі навколишній світ».