Творчі канікули у бібліотеці.

  У Всеукраїнському дитячому літературному конкурсі "Творчі канікули" активну участь прийняли і читачі Білозерської районної дитячої бібліотеки і читачі деяких сільських бібліотек Білозерського району, а саме: Дніпровської, Токарівської та Киселівської.

   Дітки з задоволенням писали про свої шкільні історії, про Україну, природу рідного краю, ділилися своїми думками про буття, розповідали про свою майбутню професію, а ще писали казки  та придумували пригоди своїм улюбленим героям.

   Тож літні місяці червень і липень виявились дуже активними і творчими. А ми бажаємо нашим талановитим читачам творчих успіхів та перемог!!!

 

Маскаєва Владислава, 13 років, Білозерка.

 

Данілова Юлія, 15 років та Дубина Анастасія, 16 років - Білозерка.

 

Гончар Валерія, 10 років, Білозерка.

 

Жукова Анастасія, 15 років та Ушенко Надія, 15 років - Білозерка.

 

Анікеєва Анастасія, 10 років, Білозерка.

Повний список учасників конкурсу «Творчі канікули». Білозерський район.

1.  Номінація «Знайомтеся – це ми!»

     Анікеєва Анастасія, 10 років, смт Білозерка

2.  Номінація «Так, я люблю Україну!»

    Кожевнікова Марина, 17 років, с. Дніпровське

    Маскаєва Владислава, 13 років, смт Білозерка

    Пантелей Аліна, 11 років, с. Киселівка

    Константинова Катерина, 12 років, с. Дніпровське

3.  Номінація «Природа – джерело натхнення та краси»

    Ушенко Надія, 15 років, смт Білозерка

4.  Номінація «І в кожному із нас уже живе філософ»

    Данілова Юлія, 15 років, смт Білозерка

    Рубан Карина, 14 років, с. Киселівка

5.  Номінація «Моя майбутня професія»

    Дубина Анастасія, 16 років, смт Білозерка

    Гончар Валерія, 10 років, смт Білозерка

6.  Номінація «Безмежний світ моєї уяви»

    Жукова Анастасія, 15 років, смт Білозерка

    Поліщук Ірина, 11 років, с. Токарівка

7.  Номінація «Далі буде»? Ні, «далі» - вже є!»

    Маскаєва Владислава, 13 років, смт Білозерка

Про сучасну школу і про мене.

На конкурс "Творчі канікули".

Давайте познайомимось. Мене звати Анікеєва Анастасія. Я навчаюсь у Білозерській загальноосвітній школі I-III ступенів №3, перейшла до 5 класу. І моя розповідь буде про сучасну школу і про мене.

З самого народження дитини їй необхідно навчатись ходити, говорити, а потім батьки навчають її всьому необхідному: вивчати літери, цифри, читати по складах.

На протязі свого життя дитина спочатку навчається у дитячому садочку, там вона розпізнає щось нове й цікаве. Відкриваються нові таланти, можливості: в однієї дитини гарна пам’ять на вивчення віршів, в іншої – гарно співати, малювати й танцювати.

Ось, наприклад, взяти мене: моя матуся з раннього дитинства виявила в мені талант такий, що я добре запам’ятовую вірші, тому вона подарувала мені велику енциклопедію різноманітних збірок казок, оповідань. Перед сном вона прочитувала мені дві-три казки з цієї енциклопедії. А вранці дорогою в дитячий садок я їх переказувала. Згодом я вивчила цю енциклопедію напам’ять. І так у мене з’явилась любов до книжок. На день народження та інші свята мені дарували різноманітні книжки.

Пізнавальний світ дитини не закінчується в дитячому садку, а розпочинається в школі, адже дітки проводять в ній більшу частину свого дня. В школі діти заводять нові знайомства. А на уроках вони отримують нові знання, які можуть знадобитися у майбутньому.

Шкіл буває багато, тому батьки обирають ту, в якій дитині буде краще. Школа має бути осередком мрій. В ній розкриваються нові таланти й здібності учнів. Обов’язок першого вчителя навчити дітей правильно читати, грамотно писати, тощо. В очах дітей вчитель є порадником та другом, який навчить їх проявляти свої здібності, прийде на допомогу у навчанні, дасть пораду, почує думку кожної дитини. Таким гарним вчителем для мене був Андрійчук Борис Іванович, який навчав мене шкільним премудростям з першого по четвертий клас у Білозерській ЗОШ I-III ступенів №3. Борис Іванович працює вчителем початкових класів вже понад 30 років і дав шлях у старшу школу вже багатьом учням, серед яких і я.

Школа є осередком талантів, навчає мислити різносторонньо, адже одним дітям до вподоби література й мовлення, іншим подобається історія і культура, фізика і хімія, різні іноземні мови. Також на навчання надихає сама атмосфера школи. Оснащення класів у школі є сучасним, а самі класи світлі, просторі, теплі.

Школа – це не лише приміщення, це атмосфера розвитку і заохочення. В школі дуже цікаво. Багато екскурсій, туристичних походів. В школі я познайомилася з дітьми, які через деякий час стали мені друзями. Я вчуся на відмінно. Улюблений предмет у мене: математика й читання. У школі в мене з’явилась подруга Ірина. Ми з нею дружимо з першого класу. А ще ми дуже любимо спілкуватись, особливо на перервах: розповідаємо один одному про цікаві подорожі та пригоди. Також ми ходимо один до одного на дні народження. Нещодавно ми розважались на атракціонах у місті Херсоні: на батутах, на гірках, на каруселях. Потім ми з матусями відпочивали у міському парку біля фонтану, їли морозиво. Але школа є школа і навчатись мені у ній дуже подобається. Ось такі мої невеличкі історії.

Тож на протязі всього свого життя дитина, а потім доросла людина пізнає цей світ, відкриває для себе щось нове і нове. Однак недарма є таке прислів’я «Вік живи – вік учись».

Так, я люблю Україну!

На конкурс "Творчі канікули". Автор: Маскаєва Владислава, 13 років, смт Білозерка.

Я люблю свою Україну! 

 

Я люблю свою Україну!

Всім серцем до неї я лину,

У безмежному полі ловлю

І ніжність її, і красу.

Я вплету у пишний вінок

І волошки, і маки й барвінок,

Пробіжуся по стежці я безупину

Й тихо скажу: «Я люблю свою Україну!»

Рано-вранці косу заплету,

З усіх травинок росу я зберу

І з квітками закружляю в танку,

І сонечко раптом засяє

А я, лагідно заспіваю:

«Я люблю свою Україну!»

Довгим, широким Дніпром попливу,

Очами у небі лелеку знайду,

Я на сильні й високі гори зійду,

І у Чорному морі перлину знайду,

А тоді на весь світ закричу:

«Я люблю свою Україну!»

Вишиванка.

Рано раненько

З самого світанку

Одягаю вишиванку.

Ці магічні хрестики на полотні

Завжди щастя приносять мені.

Це український символ,

Це мій оберіг,

Це, що народ споконвіку беріг.

  

Ні війні.

Війна – то страх та безтурбота

Це важка праця і робота

Це страждання й біль народу

Коли батько йде з сім’ї

Так скажемо їй – ні!

Коли матір плаче і страждає

А у домі зовсім хліба немає

То скажемо їй – ні!

Цій безглуздій і кривавій війні.

Україна.

У нас калина розцвіта

Країна це не зовсім і проста,

Річка в нас довга і глибока

А в ту річку входить і затока.

Її ми любимо всім серцем,

Нібито у морі перлина,

А зветься вона Україна!

Моя люба Україно!

Моя люба Україно,

Тебе ніколи не покину!

Твої сади квітучі,

Твій народ співучий.

Оці ліси і квіти,

Родючої калини віти.

І хоч війна нас розлучає,

І тато мій кордони захищає,

Ніхто ніяких прав не має

Нашу країну роз’єднать.

Уся твоя земля безмежна,

Патріоти, українці незалежні –

Все це залишиться в душі.

Хоч поля твої безмежні

Та маєш ти кордони й межі -

Межі з ворогами і війною,

Яку ніхто із нас не затівав.

Моя люба Україно,

Тебе ніколи не покину!