Професія вихователь

Інтерв'ю-розповідь Якубенко Любов Володимирівни, методиста-вихователя Білозерського д-с ’’Топольок’’

Нарис про професію вихователя дитячого садочка.

Дитячий садок - це Країна Дитинства, у якій господарюють найменші мешканці нашої країни - дітки віком від 2 до 7 років. А допомагають їм добрі, щирі, люблячі дорослі: няні, музичні керівники, медичні сестри і, звичайно ж, вихователі, які проводять з ними найбільше часу.

Тож давайте з вами всі разом зробимо історичний екскурс в минуле.

«Виховання - це багатогранний процес постійного духовного збагачення і оновлення тих, хто виховується, і тих хто виховує», - говорив Сухомлинський.

Виховувати - це означає вирощувати, доводити до повного досконалого розвитку образ людини, що міститься в дитині ще у зародковому стані.

Дитина - це діамант, який пасивно ставиться до того, як його шліфують. Дитину швидше можна порівняти з рослиною, яка засвоює з навколишнього середовища лише те, що відповідає її природі, і яка росте у відповідності зі своїми власними законами і може бути або дикою, або культурною.

Виховання виникло ще на ранніх ступенях розвитку людства. Воно було обумовлене потребами суспільства, та змінювалося з розвитком та удосконаленням знарядь та засобів праці. Здійснювалося воно ще у первісному суспільстві. І самими першими педагогами, вчителями, викладачами були мандрівники або їх ще називали філософами.

У дослівному перекладі «педагог» означає «проводив дітей». Наприклад педагогом у Стародавній Греції називали раба, який брав за руку дитину свого господаря і супроводжував до школи.

Поступово слово педагог стало вживатися для визначення мистецтва вести дитину протягом життя, тобто виховувати і навчати.

До початку 17 ст. педагогіки як науки не існувало, це була частина філософії. І лише великому чеському педагогу Я.А. Коменському вдалося відокремити її від філософії і оформити в наукову систему. В 1633 році ним же був створений перший твір - керівництво по вихованню дітей дошкільного віку «Материнська школа». Це був посібник для матерів, які вдома повинні були виховувати і навчати своїх дітей до певного віку. Отже, кожна мама була вихователем своєї дитини.

Перші заклади, в яких перебували діти здебільшого віком від 3 до 7 років, називалися «школами для малюків». Вони з'явилися 910 років тому у Шотландії.

Вперше назву «дитячий садок» використав німецький педагог Фрідріх Фребель. Він є засновником ідей дитячого садка. Є три версії походження назви. Перша, дитячий садок - дослівний переклад німецького «Кіндер гартен» (кіндер дитина, гартен сад). Друга, Фрідріх Фребель вважав, що діти - Божі рослини і доглядати їх треба - як за молодими саджанцями в саду. Звідси і пішла назва «дитячий садок». Третя, «Перша установа по догляду за дітьми» з'явилася у невеликому німецькому містечку. Вона знаходилася в колишньому готелі, який мав назву «Біля палацового саду». Прямуючи туди з дітьми городяни говорили: «Ми йдемо в сад». Ось так і з'явилася назва «Дитячий садок».

В Німеччині в 1837 р. в містечку Бланкенбурзі Фребелем був відкритий перший в Європі дошкільний заклад під назвою «дитсадок». Нині там діє музей-меморіал, а при ньому функціонує дитсадок, обладнаний до вимог педагога.

Велика заслуга Фребеля ще й у тому, що він перший організував підготовку педагогів дитячого садка, і назвав їх «садівницями». Найбільшою вимогою до садівниць була - любов до дітей.

Наприкінці 19 ст. у містах та містечках України починають відкриватися перші дитсадки, а також організовуються літні майданчики при садках і окремо від них.

В 1871 р. у Києві був відкритий перший дитячий садок, який відкрила Софія Русова, видатний український педагог, разом зі своєю сестрою. Розташований він був у центрі міста і вихованців було десь близько 20. Діти перебували у садку до другої години.

У 1911р. у Скадовську відкрився дитячий майданчик під назвою «Благо дітей». Цього ж року подібний майданчик відкрився і в Полтаві. Провідним напрямком діяльності сезонних майданчиків була гра. Пізніше до ігор додалися організація екскурсій, бесід, малювання, ручна праця. Саме тоді і виникла потреба у фахівцях цієї справи, у спеціально підготовленому персоналі. Тож починаючи з 1915р. цією діяльністю керували випускники спеціальних педагогічних вищих навчальних закладів - так звані «фребелички». Згодом фахівців, які виховували та навчали дітей, почали називати - вихователями.

Отож мандруємо далі і знайомимось з професією вихователя дитячого садка - професією для справжніх романтиків.

Коли людина, юнак або дівчина, підходять до того віку, коли настає пора визначення життєвих пріоритетів, меж і цілей, настає дуже важливий період, коли від зробленого вибору залежить все подальше життя. Зазвичай до вибору професії люди підходять дуже серйозно. Існують тисячі професій, вони різні, і відповідно, по-різному оплачуються. Зараз дуже популярно серед молоді переступати через свої інтереси та здібності і отримувати ту освіту, яка їм доступна, або яка гарантує їм подальше працевлаштування.

Але залишилися ще й ті «романтики», які крізь усі поради і заборони вміють зберегти своє справжнє покликання і призначення. Вони йдуть до своєї мети крізь численні перепони, і врешті-решт, домагаються свого. Це щасливі люди. Вони цінують щастя інших більше свого матеріального благополуччя. Безсумнівно, професія вихователя дитсадка - професія для справжніх романтиків. Вона не дуже користується популярністю серед сучасної молоді. Адже праця вихователя величезна, а зарплата маленька. Але давайте все ж договоримо про тих щасливих людей, які вирішили присвятити своє життя вихованню дітей. Є такі щасливі професії, які викликають у оточуючих людей якийсь захват. Медсестра уособлює милосердя, перша вчителька - найсвітліший спогад, а вихователька дитсадка - доброту й увагу, другу маму. Коли людина починає опановувати дошкільною премудрістю, то дивується, як багато потрібно для роботи з дітьми. Справді, хто не зуміє доглянути за дитиною, нагодувати, погуляти, казку почитати, по голівці погладити. Виявляється цього мало. Крім знань і умінь потрібно закохувати в себе дітей.

Діти прив’язуються легко, але утримати їх любов надзвичайно важко, їм необхідна взаємність. Любов до дітей нічим не підміниш - різницю вони вловлюють відразу. І найголовніше - вихователька повинна бути гідна любові, не викликати у дітей розчарування, інакше все пропало. І все ж це дивна професія! Робота з дітьми дає можливість людині проявити все найкраще, що в ній закладено: і душевні якості, і здібності. З душевними якостями зрозуміло, а от здібності... Дуже часто ці здібності є, але не завжди в тих масштабах, щоб вийти з ними на «велику сцену»: співаєш, але голос не звучний, пишеш вірші, але не такі, щоб їх можна було друкувати, вишиваєш, але не для того, щоб потім виставляти свої роботи на продаж. А в дитсадку всі ці скромні таланти вихователь може реалізувати, адже діти - найгуманніші судді. Вони захоплюються всім, чого самі не вміють робити. Усі таланти реалізовуються, всі знаходять застосування і доставляють радість не тільки вам, але і всім оточуючим, і в першу чергу дітям. Діти оцінять вірші і розповіді, малюнки і пісні, а головне - вашу фантазію, адже вони самі найбільші в світі фантазери. Отже, вихователь - дивовижна професія. Ще один її плюс у тому, що вона дає можливість заглянути в країну дитинства, у світ дитини. І хоч всі ми родом з дитинства, але ми дуже швидко забуваємо той чарівний світ. Дитячий світ набагато цікавіший, безмежніший і багатший ніж світ дорослих. Завдання вихователя - не зруйнувати цю дитячу ілюзорність, а влитися в неї. Тобто вихователь повинен розмовляти з дітьми на одній і тій же мові, розуміти їх. І нарешті, хіба багатьом доступно бути шанованою, зразком для наслідування, ідеалом? Виховательці дитсадка це цілком доступно, все залежить тільки від неї.

Отже, мистецтво бути вихователем таке ж багатогранне і складне, як і будь-яке мистецтво. Залежно від обставин вихователеві доводиться перебувати в різних ролях: він для дітей і учитель, який все знає, всього навчає, і товариш по грі, і близька людина, яка все розуміє й допоможе в будь-яку хвилину.

Вихователь повинен любити дітей, жити для дітей. Крім того, йому завжди потрібно пам'ятати про свій обов'язок: адже держава поклала на нього велику відповідальність - виростити з дитини гідного члена суспільства.

У роботі кожного вихователя трапляються помилки, особливо від них не застраховані люди творчі, ті, які постійно перебувають у пошуку, не зупиняються тільки на виконанні програмових вимог і вказівок вищих посадових осіб. Головне своєчасно виправити помилки, не допускати їх надалі, пам'ятати про те, що маєш справу з довірливими, вразливими створіннями, в душах яких ти сієш зерна. А якими ж вони проростуть? Кожен вихователь повинен працювати над собою, вдосконалювати свою професійну майстерність. Тільки праця, наполегливість, терпіння і пошук допоможуть стати щасливими.

О, вихователь! Ти даруєш світло,

Ти вчиш любові, мудрості і доброти,

Щоб у малих серденьках було завжди літо Без смутку, прикрості і самоти.

Своїм теплом ти прихиляєш небо.

В маленькому житті лишаєш добрий слід І крізь роки дитина пам'ятатиме про тебе,

Бо вибрав, ти, мабуть, найвищу із доріг.

І нагорода є твоя безцінна, Бо Бог на всіх нас дивиться згори.

За те, що серце віддаєш дитині

Душа твоя не знає смутку й самоти.

Анжеліка Демура, Олена Павлик, Шевченко Олена – «профіняні», Білозерська РДБ

Професіограма вихователя дитячого садочка.

Зміст праці:

пояснення навчальної інформації, що допомагає дитині адаптуватися до життя, доступними для даного віку й індивідуальних особливостей засобами (казки, малюнки, розповіді, гра); проведення виховної роботи з дітьми; побутове обслуговування дітей та навчання їх виконувати це самостійно; допомога в розкритті творчого потенціалу, здібностей і можливостей дітей шляхом проведення рухливих ігор на спеціальному майданчику, в приміщеннях, рольових ігор; виявлення інтересів і схильностей учнів для адекватного підбора програм і методів навчання;  вивчення індивідуальних особливостей дітей і надання ефективного психолого-педагогічного впливу на них; надання допомоги у формуванні особистості дитини; оформлення документації (журналів, звітів).

Якості, що забезпечують успішність виконання професійної діяльності:

Здібності:

- викладацькі здібності;

- ораторські здібності;

- організаторські здібності;

- вербальні здібності (уміння говорити ясно, чітко, виразно);

- комунікативні здібності (навички спілкування і взаємодії з людьми);

- гарний розвиток пам'яті;

- високий рівень розподілу уваги (здатність приділяти увагу декільком об'єктам одночасно);

- психічна й емоційна врівноваженість;

- здатність до співпереживання.

Особистісні якості, інтереси і схильності: схильність до роботи з дітьми, знання вікової, дитячої психології; уміння зацікавити своїм задумом, повести за собою; високий ступінь особистої відповідальності; самоконтроль і урівноваженість; терпимість, безоцінне ставлення до людей; інтерес і повага до іншої людини; прагнення до самопізнання, саморозвитку; оригінальність, спритність, різнобічність; тактовність; цілеспрямованість; артистизм;  вимогливість до себе й інших; спостережливість (здатність побачити тенденції в розвитку дитини, у формуванні його умінь, навичок, зароджені потреб і інтересів).

Якості, що перешкоджають ефективності професійної діяльності: неорганізованість; психічна й емоційна неврівноваженість; агресивність; ригідність мислення (нездатність змінювати способи рішення задач відповідно до умов середовища, що змінюється,); егоїстичність; відсутність організаторських здібностей.

Області застосування професійних знань:

- освітні установи (молодші класи шкіл, дитячі садки, яслі);

- соціальні організації (дитячі будинки, притулки, інтернати, дитячі центри творчості і дозвілля);

Подібні професії: дитяча медсестра; гувернант; педіатр; вчитель початкових класів, дитячий психолог.

                                                           БУКЛЕТИ

                         Відеопрезентація "Професія вихователь"

Сценарій до відео презентації «Вихователь».

(Плач дитини)

Д1.(Вивозить на тачці дитину, яка плаче. Дівчинка нахиляється над дитиною)

Ну чому ти плачеш. Заспокойся , ну будь-ласка. Ну що тобі треба. (зупиняється по центру, говорить в зал)

Працюю нянею недавно

І вмію вправно розважать

Але сьогодні вранці-рано

Чомусь заплакало,не знать

Чи хтось мені зарадить зможе?

Можливо хтось з вас допоможе?

( з залу Д2 кричить і вибігає на сцену)

Д2.Я, я можу допомогти!

(вже на сцені)

Д2.Можливо зараз він голодний?

Д1.Не допоміг мій спосіб жодний.

Д2.А може треба пеленать?

Д1.Чи можу я про це щось знать?

Д2.Можливо хоче пиріжок???????

(з-за куліс з`являється Д3)

Д3.(гордо)Таких чекає дитсадок!!!!!!

Д3.Рахунок раз,рахунок два,

     В садку можливії дива!

Д1Д2 (разом)Від чого думка ця твоя?

Д3.Я справжня няня. Профі Я!

Д1.Я хочу вчитися навчать!

Д2.Діток маленьких розважать!

Д3.Про цю професію все знать!

Разом:І вихователями стать!!!!!!!!!!!

Список літератури. Професія вихователь.

1. Бескоровайная Л. С. Перекатьева О. В. Этикет для малышей, или «Что такое хорошо и что такое плохо». – Ростов Н/Д: Феникс, 2003.

2. Бутрім В. Л. Сценарії веселих свят для вчителів-практиків, шкільних вихователів, керівників драматичних гуртків. – Х.: Вид. група «Основа», 2005.

3. Давайте поиграем: Мат. игры для детей 5-6 лет для воспитателей детского сада. – М.: Просвещение, 1991.

4. Детские празники. Сценарии, игры, конкурсы. – М.: Рипол классик, 2007

5. Детский сад. Книга для заведующих. – М.: Просвещение, 1982.

6. Джанни Родари. Чем пахнут ремесла? Какого цвета ремесла? – Изд. Детская литература. – Москва. – 1997.

7. Дрязгунова В. А. Дидактические игры для ознакомления дошкольников с растениями: Пособие для воспитателей д/сада. – М.: Просвещение, 1981.

8. Занимательное азбуковедение: Кн. для учителя / Сост. В. Волина. – М.: Просвещение, 1991

9. Кильпио Н. Н. 80 игр для детского сада. – Изд. 3-е, испр. и доп. – М.: Просвещение, 1973.

10. Людкевич М. Календарик – дошколярик. – Київ «Веселка», 1997.

11. Малятко – здоров`ятко. Збірник для дітей дошк. віку. – Київ «Музична        Україна», 1968.

12. Мовчун А. І. Абетка моральності: Що в характері твоїм? / А. І. Мовчун, А. В. Мовчун – К.: Навч. книга, 2004.

13. Нікітін Б. П. Сходинки творчості або розвиваючі ігри / Пер. з рос. – К.: Рад. шк., 1991.

14. Ось тобі півник, ось тобі коник. Для тих хто хоче майструвати дерев`яні іграшки. – Київ «Грайлик», 1991.

15. Плевницька А. П. Святкуймо разом: Кращі сценарії, ігри та розваги для учнів, батьків, учителів. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2004.

16. Ушинський К. Д. Дітям оповідання та казки. – Київ «Веселка», 1977.

17. Чернуха Т. А. Твоя маленькая мастерская. – Київ «Веселка», 1988

18. Чубач Н. Азбука дитячого дозвілля. – Х.: Фактор, 2007.

19. Шалаєва Г. П., Журавльова О. М., Сазонова О. Г. Правила поведінки для всіх дітей / Пер. укр. В. Д. Бойко, Б. В. Бойко – К. – Країна мрій, 2005.