Вишивані барви Марії Синчук.

Пропонуємо ознайомитись з чудовим нарисом читачки дитячої бібліотеки Анастасії Дубини про вишивальницю з Білозерки. Творчу роботу дівчинка подала на літературний конкурс ім. Ю. Голобородька "Зачаровані Таврією".

...Багата творчими талантами наша Білозерщина. І зайве свідчення цього – постійні виставки творів народних майстрів, приурочені до знаменних дат. Такі виставки організовуються у районному будинку культури та центральній площі нашої Білозерки. Перед очима відвідувачів постають неоціненні скарби, що примушують завмирати серце, тішать душу, зачаровують своєю красою.

Справжньою сенсацією на одній з таких виставок (2007 рік), присвяченій Дню незалежності України, стала творчість білозерчанки Марії Миколаївни Синчук.  Біля стендів з вишиванками майстрині затримувались найдовше. Жінка надала велику кількість робіт: більше десятка картин, безліч дивовижних серветок, обрядові рушники, скатертини. І увесь цей скарб Марія Миколаївна використовує вдома у побуті, для прикрашання оселі. Затамувавши подих, люди з задоволенням ознайомлювались з вишиванками Марії… Зачаровують Києво-Печерська Лавра, Мадонна, Ангел, що вітає з Новим роком, портрет Т.Г. Шевченка, щирий український кобзар, і … тигри, наче живі, готові зірватися у величному стрибку. Тут же поруч і святий Миколай – улюбленець дітлахів. Творчість майстрині не має меж, її уява багатогранна. Та й сама жінка увесь час була поряд. Вона з великим захопленням розповідала про свої творчі доробки. А чи знаєте ви, скільки годин невтомної праці потрібно, щоб створити хоч би одну таку дивовижну річ?

Ми повинні пишатися тим, що у нашому селищі живуть такі таланти. А розкрила і представила на розгляд глядачів вишивані барви Марії Синчук Світлана Олександрівна Колесник, яка займалася організацією таких виставок.

Вишивала я рушник синові на щастя…

М. Синчук  

Скільки себе пам’ятає Марія Миколаївна, стільки ж і вишиває. Та зі сльозами на очах згадує своє дитинство, бо з 11 років вже працювала нянькою по чужих людях. З 14 років – у рідному селі Малі Зозулинці, що на Хмельниччині, - на будівництві в колгоспі. А в 16 років – на розчистці дна майбутнього Каховського водосховища.

«Почала вишивати я з 10 років. Вишивала бабусі хвартух та косинку для церкви», - згадує Марія Миколаївна.

Була жінка і у Казахстані на освоєнні цілинних земель, працювала дояркою, поваром. Згодом вийщла заміж. Та про свою улюблену справу не забувала ніколи. Хоч робота та виховання дітей, а їх у жінки було аж п’ятеро, забирали багато часу, Марія завжди, хоч хвилинку, та приділяла рукоділлю. Тільки на пенсії вона почала віддавати улюбленому заняттю весь вільний час. Майстрині зараз 81 рік. З 1975 року жінка проживає у Білозерці, де працювала на різних роботах. І тільки останні 20-ть років свого життя Марія Миколаївна займається мистецтвом вишивки на професійному рівні. Вишиває простим хрестиком, гладдю, болгарським хрестиком. У своїх роботах використовує шерстяні нитки. Улюблені мотиви – краса рідного краю; рослинний світ Хмельниччини, Житомирщини, де проживала деякий час, та Херсонщини; релігійна тематика, портрети видатних українців тощо.

«За моїми підрахунками, - ділиться своїми спогадами жінка, - за останні 20-ть років я вишила більше 400 рушників,  дуже багато картин, доріжок – рахунку їм не  вела. Мої вишиванки розійшлися по всій Україні та в інших країнах світу: Турцію, Азербайджан, Таджикістан, Казахстан тощо. За сприяння Світлани Олександрівни Колесник мене почали запрошувати представляти свої вироби на виставках у РБК, районній бібліотеці, білозерських  школах, м. Херсоні. Про мене  дізналися односельці, пишуть у місцевій газеті».

Доречі, у 2009 році, коли Світлана Олександрівна працювала завідувачем відділу обслуговування Білозерської районної бібліотеки, вона організувала районний конкурс народної творчості «Родинна майстерність». За свої роботи Марія Миколаївна зайняла II місце у номінації «Вишивка». У 2013 році знову ж таки Світлана Олександрівна подала найкращі витвори Марії Миколаївни на Міжнародний конкурс фотографій і вишивок, присвячений Всесвітньому Дню Землі. За активну участь і високий рівень робіт талановита майстриня була нагороджена СЕРТИФІКАТОМ. За умовами конкурсу фото вишиванок білозерської рукодільниці виставлені на огляд у Інтернет порталі «Вишивка і мрія. Ексклюзив своїми руками», який функціонує за підтримки ВМОО «Союз обдарованої молоді». Тепер про неї дійсно знає увесь світ. Ми пишаємося нашою землячкою.

Гордяться своєю бабусею і її онуки та правнуки, яких у неї аж 19!!!.

Є у родині Синчуків така традиція. Коли малеча іде «перший раз у перший клас», то бабуся, чи то прабабуся дарує дитині на 1 вересня вишитий рушник і портрет видатного українця Т.Г. Шевченка, який уособлює дух і свободу нашого народу. А усім своїм дітям, - донечці Валентині, синам Олександру, Борису, Михайлу,  Івану, та онукам – завжди дарувала і дарує на одруження весільні рушники з побажанням «На щастя, на долю!».

Розповідала Марія Миколаївна і про те, що мистецтво вишивки у її великій родині, як не дивно, більше підтримують хлопчики – внуки і правнуки. І вишиває жінка для душі, та буває і на замовлення,  для продажу. Адже все українське дуже цінується.

… На її рушниках «оживають» голуби, лебеді, пави; «розцвітають» троянди, маки, тюльпани, бузок; «спіє» виноград… та пшеничне колосся. Дитячі очі радують вишиті кицька, мишка, коник, півник, курчатко, бджілка, зайчик… Творча уява майстрині безмежна.

«У вишиванках все моє життя!» - стверджує талановита майстриня і ПРОСТО… Марія Синчук.

Використані джерела:

1.      Спогади Синчук М.М. // Усна розповідь (смт Білозерка).

2.      Колекція вишивок // Особиста власність Синчук М.М. (смт Білозерка).

3.      Колекція фотографій вишивок  // Особиста власність Синчук М.М. (смт Білозерка).

4.      Світлана Колесник. Творчі барви Білозерщини // «Придніпровська зірка», 07.09.2007//

5.      Відлуння свята. Україні вже шістнадцять // «Придніпровська зірка», 31.08.2007//

6.      Матеріали Інтернет порталу «Вишивка і мрія».

Художник Микола Скадовський.

   Пропонуємо усім шанувальникам нашого блогу нарис читачки Білозерської РДБ Дубини Анастасії, учениці 9 класу Білозерської ЗОШ I-III ступенів №2 ім. Б. Хмельницького про художника Миколу Скадовського.

Номінація "Досягнення діячів культури, мистецтва, кінематографу Таврійського регіону". 

Третій регіональний літературний конкурс імені Ю.К. Голобородька "Зачаровані Таврією".

Мені подобається моя Білозерка. Адже звідси іде початок талановитої родинної династії Скадовських. Це  Скадовський Г.Л. – кандидат природничих наук. У Харківському ветеринарному інституті засновано стипендію його імені. Скадовський М.Л. – український художник, ініціатор створення Товариства південноросійських художників. Скадовський С.М. – видатний радянський біолог, творець еколого-фізіологічного напряму в гідробіології.

І коли ви завітаєте до Білозерки, то пропоную зразу ж відвідати Білозерський районний музей ім. Д. Багалія.

Виставка експонатів про династію Скадовських у Білозерському районному музеї ім. Д. Багалія. Фото 23.11.2015 року

 Адже тут ви зможете ознайомитись з виставкою експонатів про династію Скадовських: генеалогічне дерево (список нащадків), родинний герб, фото Скадовських та копія картини відомого українського живописця XIX сторіччя М.Л. Скадовського, нашого видатного земляка, яка називається «Цар-голод». А оригінал цієї картини знаходиться в Державному історичному музеї м. Москва.

Це одна з кращих картин Скадовського, вінець його пошуків у галузі великої соціальної теми, що вражає яскравістю драматичного виразу.

…У спустошеній напівтемній хаті на дошках напівлежить вмираюча від голоду жінка, біля неї двоє діток, поряд з ними дівчинка. Скадовський змальовує родину, доведену порядками самодержавності тогочасного уряду до злиденного життя. Великим болем, співчуттям до знедолених художник насичує кожен штрих і кожну деталь картини…

Копія картини «Цар-голод» М.Л. Скадовського. Білозерський районний музей ім. Д. Багалія. Фото 23.11.2015 року.

Мені дуже шкода, що це останній відомий, значний твір митця.

Тож у своєму нарисі я більше хочу зупинитися на особистості видатного художника. Адже у листопаді 2016 року виповнюється 170 років від дня народження Миколи Львовича Скадовського.

М.Л. Скадовський – один з ініціаторів і засновників Товариства південно-російських художників. Джерела, з якими я працювала, дали можливість встановити, що ім’я Миколи Скадовського має йти поряд з найвідомішими українськими художниками. Микола Львович цікавий вже тим, що значення митця в історії українського образотворчого мистецтва XIX сторіччя досі по-справжньому не оцінене, його творчість не одержала достатнього висвітлення в мистецтвознавчій літературі. На жаль всі судження про нього базуються лише на кількох відомих роботах: «По Володимирці», «Трактирний оратор», «Полювання його превосходительства». Насправді, за роки творчості художник  створив більше двохсот лише творів живопису, серед яких багато великих жанрових полотен і глибоко реалістичних пейзажів.

Література про Скадовського майже відсутня. В дореволюційному друці його ім’я зустрічається дуже рідко: або у повідомленнях про конкурси, що проводилися різними товариствами, або у скупих рецензіях на виставки Товариства південно-російських художників.

Перша спроба відродити ім’я несправедливо забутого художника, визначити його місце і значення в історії українського мистецтва належить В.А. Афанасьєву (книга «Товариство південно-російських художників»). У 1972 році до 125-річчя від дня народження Скадовського Херсонський краєзнавчий музей відкрив персональну виставку його творів.

Як я вже говорила, Микола Львович народився у містечку Білозерці Херсонського повіту. Адже саме тут у сім’ї багатого поміщика Льва Балтазаровича Скадовського 29 листопада 1846 року і з’явився на світ Микола Львович Скадовський, який згодом став знаменитим художником.

Ця сім’я відрізнялася тим, що поміщики були освічені, любили музику, театр, літературу та інші мистецтва. Мешкали Скадовські у своєму маєтку в Білозерці. В Херсоні вони мали власний будинок, де часто збиралися місцеві любителі мистецтва і літератури. Мені здається, ця атмосфера і визначила інтереси майбутнього художника…

Завдяки старанням батьків Микола Львович навчався в Одесі, Москві, пізніше вступає до Дюссельдорфської академії мистецтв. Пізніше їде до Італії, не припиняючи свої творчі пошуки. З 1876 року художник живе у Білозерці, що надихнуло його на написання картини «Білозерське озеро», яке своєю красою не могло не зачарувати видатного художника. Але перебування вдалині від художнього життя великого міста не могло задовольнити Скадовського і він наприкінці 70-х років оселився в Одесі.

Відомо, що один із його значних творів, велике жанрове полотно «Трактирний оратор» - експонувався на Московській Всеросійській виставці і був придбаний у галерею П. Третьякова. Два роки поспіль (1887-1889) Скадовський влаштовує персональні виставки своїх творів в Херсоні, що пожвавило діяльність місцевого товариства витончених мистецтв, яке виникло у 1875 році.

На протязі багатьох років фундаментально досліджує творчість М.Л. Скадовського Чуприна В.Г. – народний художник України. Саме художник Чуприна В.Г. перший організував персональну виставку М.Л. Скадовського, склав вступ та бібліографію до видання «Выставка произведений Николая Львовича Скадовского (1846-1892)». До 155-річчя від дня народження Скадовського під редакцією В.Г. Чуприни була видана книга «Микола Скадовський».

А у Херсонському художньому музеї ім. О. Шовкуненка експонуються ось такі твори Скадовського: «Обід швачки», «Віолончеліст перед концертом», портрет Скадовського написаний Кузнєцовим та невеликий автопортрет Миколи Львовича.

Хочеться відзначити, що Скадовським були написані і картини, присвячені Півдню України: «Ніч», «Околиці Одеси», «Сутінки», «Пустище», «Буря», «Прибій», «Поблизу Очакова», «Берег Чорного моря», «Прибережні камені» та інші.

Творчість М.Л. Скадовського є  значним явищем в історії українського мистецтва. З картиною «Відкрите полювання» Скадовський брав участь у міжнародній виставці в Мюнхені. Кращі твори майстра ще за його життя були придбані Третьяковською галереєю, знаходяться у Херсонському художньому музеї ім. О. Шовкуненка, в Іркутську, Одесі, інших містах України та  країнах світу.

Ці факти досить красномовно свідчать про помітне місце майстра у художньому житті країни того часу і значну цінність його мистецтва.

                                        

«Віолончеліст перед концертом», 1889,    

                                                                                                                            «Обід швачки», 1889,

                   Херсонський обласний художній музей ім. О. Шовкуненка

«Безпритульні», Ростовський обласний музей образотворчих мистецтв

При написанні нарису було використано матеріали Білозерського районного музею ім. Д. Багалія, Інтернет-ресурси та матеріали, віднайдені під час пошуково-дослідницької роботи.

Школа ввічливості та добра.

   

    Нещодавно бібліотекарі районної ДБ для учнів молодших класів Білозерської багатопрофільної гімназії ім. О.Я. Печерського провели  годину спілкування «Школа ввічливості та добра».

Метою заходу було: навчити дітей ввічливо спілкуватись з однолітками та дорослими, продемонструвати перевагу доброти та чуйності над байдужістю, досягти доброзичливої атмосфери у класі, виховувати в учнів ввічливість, чемність, доброзичливість, формувати манери культурної поведінки, навички та звички «гарного тону».

   Діти активно приймали участь у ході години спілкування: розповідали вірші про ввічливі слова та відповідали на питання вікторини.

    Наприкінці заходу школярі на згадку про важливість ввічливості між один одним пообіцяли зростати слухняними і чемними та завжди бути гідним прикладом для молодших поколінь.

 

.