Вишивані барви Марії Синчук.

Пропонуємо ознайомитись з чудовим нарисом читачки дитячої бібліотеки Анастасії Дубини про вишивальницю з Білозерки. Творчу роботу дівчинка подала на літературний конкурс ім. Ю. Голобородька "Зачаровані Таврією".

...Багата творчими талантами наша Білозерщина. І зайве свідчення цього – постійні виставки творів народних майстрів, приурочені до знаменних дат. Такі виставки організовуються у районному будинку культури та центральній площі нашої Білозерки. Перед очима відвідувачів постають неоціненні скарби, що примушують завмирати серце, тішать душу, зачаровують своєю красою.

Справжньою сенсацією на одній з таких виставок (2007 рік), присвяченій Дню незалежності України, стала творчість білозерчанки Марії Миколаївни Синчук.  Біля стендів з вишиванками майстрині затримувались найдовше. Жінка надала велику кількість робіт: більше десятка картин, безліч дивовижних серветок, обрядові рушники, скатертини. І увесь цей скарб Марія Миколаївна використовує вдома у побуті, для прикрашання оселі. Затамувавши подих, люди з задоволенням ознайомлювались з вишиванками Марії… Зачаровують Києво-Печерська Лавра, Мадонна, Ангел, що вітає з Новим роком, портрет Т.Г. Шевченка, щирий український кобзар, і … тигри, наче живі, готові зірватися у величному стрибку. Тут же поруч і святий Миколай – улюбленець дітлахів. Творчість майстрині не має меж, її уява багатогранна. Та й сама жінка увесь час була поряд. Вона з великим захопленням розповідала про свої творчі доробки. А чи знаєте ви, скільки годин невтомної праці потрібно, щоб створити хоч би одну таку дивовижну річ?

Ми повинні пишатися тим, що у нашому селищі живуть такі таланти. А розкрила і представила на розгляд глядачів вишивані барви Марії Синчук Світлана Олександрівна Колесник, яка займалася організацією таких виставок.

Вишивала я рушник синові на щастя…

М. Синчук  

Скільки себе пам’ятає Марія Миколаївна, стільки ж і вишиває. Та зі сльозами на очах згадує своє дитинство, бо з 11 років вже працювала нянькою по чужих людях. З 14 років – у рідному селі Малі Зозулинці, що на Хмельниччині, - на будівництві в колгоспі. А в 16 років – на розчистці дна майбутнього Каховського водосховища.

«Почала вишивати я з 10 років. Вишивала бабусі хвартух та косинку для церкви», - згадує Марія Миколаївна.

Була жінка і у Казахстані на освоєнні цілинних земель, працювала дояркою, поваром. Згодом вийщла заміж. Та про свою улюблену справу не забувала ніколи. Хоч робота та виховання дітей, а їх у жінки було аж п’ятеро, забирали багато часу, Марія завжди, хоч хвилинку, та приділяла рукоділлю. Тільки на пенсії вона почала віддавати улюбленому заняттю весь вільний час. Майстрині зараз 81 рік. З 1975 року жінка проживає у Білозерці, де працювала на різних роботах. І тільки останні 20-ть років свого життя Марія Миколаївна займається мистецтвом вишивки на професійному рівні. Вишиває простим хрестиком, гладдю, болгарським хрестиком. У своїх роботах використовує шерстяні нитки. Улюблені мотиви – краса рідного краю; рослинний світ Хмельниччини, Житомирщини, де проживала деякий час, та Херсонщини; релігійна тематика, портрети видатних українців тощо.

«За моїми підрахунками, - ділиться своїми спогадами жінка, - за останні 20-ть років я вишила більше 400 рушників,  дуже багато картин, доріжок – рахунку їм не  вела. Мої вишиванки розійшлися по всій Україні та в інших країнах світу: Турцію, Азербайджан, Таджикістан, Казахстан тощо. За сприяння Світлани Олександрівни Колесник мене почали запрошувати представляти свої вироби на виставках у РБК, районній бібліотеці, білозерських  школах, м. Херсоні. Про мене  дізналися односельці, пишуть у місцевій газеті».

Доречі, у 2009 році, коли Світлана Олександрівна працювала завідувачем відділу обслуговування Білозерської районної бібліотеки, вона організувала районний конкурс народної творчості «Родинна майстерність». За свої роботи Марія Миколаївна зайняла II місце у номінації «Вишивка». У 2013 році знову ж таки Світлана Олександрівна подала найкращі витвори Марії Миколаївни на Міжнародний конкурс фотографій і вишивок, присвячений Всесвітньому Дню Землі. За активну участь і високий рівень робіт талановита майстриня була нагороджена СЕРТИФІКАТОМ. За умовами конкурсу фото вишиванок білозерської рукодільниці виставлені на огляд у Інтернет порталі «Вишивка і мрія. Ексклюзив своїми руками», який функціонує за підтримки ВМОО «Союз обдарованої молоді». Тепер про неї дійсно знає увесь світ. Ми пишаємося нашою землячкою.

Гордяться своєю бабусею і її онуки та правнуки, яких у неї аж 19!!!.

Є у родині Синчуків така традиція. Коли малеча іде «перший раз у перший клас», то бабуся, чи то прабабуся дарує дитині на 1 вересня вишитий рушник і портрет видатного українця Т.Г. Шевченка, який уособлює дух і свободу нашого народу. А усім своїм дітям, - донечці Валентині, синам Олександру, Борису, Михайлу,  Івану, та онукам – завжди дарувала і дарує на одруження весільні рушники з побажанням «На щастя, на долю!».

Розповідала Марія Миколаївна і про те, що мистецтво вишивки у її великій родині, як не дивно, більше підтримують хлопчики – внуки і правнуки. І вишиває жінка для душі, та буває і на замовлення,  для продажу. Адже все українське дуже цінується.

… На її рушниках «оживають» голуби, лебеді, пави; «розцвітають» троянди, маки, тюльпани, бузок; «спіє» виноград… та пшеничне колосся. Дитячі очі радують вишиті кицька, мишка, коник, півник, курчатко, бджілка, зайчик… Творча уява майстрині безмежна.

«У вишиванках все моє життя!» - стверджує талановита майстриня і ПРОСТО… Марія Синчук.

Використані джерела:

1.      Спогади Синчук М.М. // Усна розповідь (смт Білозерка).

2.      Колекція вишивок // Особиста власність Синчук М.М. (смт Білозерка).

3.      Колекція фотографій вишивок  // Особиста власність Синчук М.М. (смт Білозерка).

4.      Світлана Колесник. Творчі барви Білозерщини // «Придніпровська зірка», 07.09.2007//

5.      Відлуння свята. Україні вже шістнадцять // «Придніпровська зірка», 31.08.2007//

6.      Матеріали Інтернет порталу «Вишивка і мрія».