Так, я люблю Україну!

На конкурс "Творчі канікули". Автор: Маскаєва Владислава, 13 років, смт Білозерка.

Я люблю свою Україну! 

 

Я люблю свою Україну!

Всім серцем до неї я лину,

У безмежному полі ловлю

І ніжність її, і красу.

Я вплету у пишний вінок

І волошки, і маки й барвінок,

Пробіжуся по стежці я безупину

Й тихо скажу: «Я люблю свою Україну!»

Рано-вранці косу заплету,

З усіх травинок росу я зберу

І з квітками закружляю в танку,

І сонечко раптом засяє

А я, лагідно заспіваю:

«Я люблю свою Україну!»

Довгим, широким Дніпром попливу,

Очами у небі лелеку знайду,

Я на сильні й високі гори зійду,

І у Чорному морі перлину знайду,

А тоді на весь світ закричу:

«Я люблю свою Україну!»

Вишиванка.

Рано раненько

З самого світанку

Одягаю вишиванку.

Ці магічні хрестики на полотні

Завжди щастя приносять мені.

Це український символ,

Це мій оберіг,

Це, що народ споконвіку беріг.

  

Ні війні.

Війна – то страх та безтурбота

Це важка праця і робота

Це страждання й біль народу

Коли батько йде з сім’ї

Так скажемо їй – ні!

Коли матір плаче і страждає

А у домі зовсім хліба немає

То скажемо їй – ні!

Цій безглуздій і кривавій війні.

Україна.

У нас калина розцвіта

Країна це не зовсім і проста,

Річка в нас довга і глибока

А в ту річку входить і затока.

Її ми любимо всім серцем,

Нібито у морі перлина,

А зветься вона Україна!

Моя люба Україно!

Моя люба Україно,

Тебе ніколи не покину!

Твої сади квітучі,

Твій народ співучий.

Оці ліси і квіти,

Родючої калини віти.

І хоч війна нас розлучає,

І тато мій кордони захищає,

Ніхто ніяких прав не має

Нашу країну роз’єднать.

Уся твоя земля безмежна,

Патріоти, українці незалежні –

Все це залишиться в душі.

Хоч поля твої безмежні

Та маєш ти кордони й межі -

Межі з ворогами і війною,

Яку ніхто із нас не затівав.

Моя люба Україно,

Тебе ніколи не покину!